Оля, 31 — 24.08.2020
Хлопець зібрав речі і пішов. Сказав, що я не даю йому особистого простору, постійно пред’являю претензії, всім незадоволена, що йому зі мною не комфортно, що він поспішив з новими відносинами (ми почали жити разом, ще коли він був ЖЕНАТИЙ, а через 2 місяці прийняв рішення розлучитися з жінкою), каже, що ейфорія давно пройшла, що все не так,як він хотів би, щоб було, що все виявилося в житті не так як ми обговорювали, ображається, що я ревную його до порнухи і перегляду оголених дівчат, дуже ображається, що я постійно звинувачую його в тому, що він не приділяє мені увагу, що кажу завжди що він мене не любить, що він сам по собі, ображається, що в пориві емоцій я його виганяла. Він говорить, що хоче побути сам, що не хоче зараз стосунків. Я йому багато смс написала з поясненням своїх слів і вчинків. Ситуація ускладнена ще тим, що ми працюємо в одному відділі і були весь цей час разом 24/7. Він говорив, що це є причиною того, що втратилась початкова цікавість. А я все розуміла, але гнула свою лінію. Він вважає, що знайде ту, яка прийме його на 100 відсотків і не буде в неї до нього ніяких претензій. І я в це вірю… Невже це кінець??? Чи можливо якось ще примиритися?—
Здравствуйте. Не понятно. Напишите, пожалуйста, на русском языке.